Привітний Львів... Біжить старий трамвайчик
Скрипить... Рипить... І до гори повзе...
Із його дзеркала, в салоні, скаче зайчик-
А що йому? Він мешканців везе...
Також туристів... Що собі мандрують...
Середньовічні вулиці зовуть...
Костьоли серце шпилями чарують-
Вони, під небом, сотні літ живуть...
Рахують хмари, що пливуть над ними...
І, небом зачаровані, стоять...
Збудовані колись, давно святими-
Нам, до цих пір, дарують благодать.
Любуюся тихенькими дворами
Центральними алеями пройдусь
Збагачуюсь я львівськими дарами-
Годинами крокую... Не втомлюсь.
Брущатки край колеса відбивають...
Автівок дорогих не зрахувать!
Каміння ті, мов душі, оживають-
Свої історії бажать розказать...
А львівські пагорби?.. Побачили не мало...
Десь бережуть, для нас, свої скарби...
Є таємниць у них своїх чимало
Хотів би знать! Як би... Як би... Як би...
Сідає сонце... Гомін не вщухає...
Нічне життя у Львові настає...
Це місто рух ніколи не спиняє-
Так сотні літ життям своїм живе...
Гостинний Львів! Тебе я залишаю...
Обіцянку прийми: я- повернусь!
Тебе у своїм серці, друже, маю...
Твоїй гостинності... І ще не раз... Всміхнусь...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 795 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отцвела сирень в саду... - Николай Зимин Словно день один,промчалось лето
Розовым огнём на голубом.
Осень за окном,а мы ответа
Средь увядших роз всё не найдём.
Может потому,что мы,как розы,
Лепестками розовыми губ
Осенью не можем пить те росы,
Росы те,что к нам с небес текут?..